“ Школо, рідна школо,через твій поріг,

вийшли ми на стежку осяйних доріг “

Історія навчально-виховного процесу в селі Карів починається з так званих «захоронок». То були групи дітей типу сучасного дитсадка . Виховательками були «матечки» – це монашки з ближніх монастирів чи церков , переважно із села Цеблова. «Захоронка» знаходилася в центрі сучасного Карова , тому  що раніше село знаходилося набагато південніше, за церквою. «Захоронка» була в порівняно великій хаті , розділеній на дві частини, в яких знаходилися діти різних вікових категорій (І категорія – від 2-х до 4-х років, ІІ – від 4-х до 8-9 років). Це все було за часів Польщі. Матечки  проводили велику виховну роботу з дітьми і максимальна увага приділялася Божому слову. Велика частина дітей переважно була з бідних сімей , і на тому їх наука закінчувалася.

 Засновником першої школи в селі Карів був Віктор Матюк – священослужитель , лікар і юрист. Школа була побудована в 1900 році навпроти сучасної церкви. Вона  складалася з п‘яти класів. Першим директором школи був Мусій Василь, який викладав математику. Вони  з Віктором Матюком були великими друзями. Разом визначали навчально-виховний процес школи і мали велике бажання розвинути просвіту села. Але, на жаль, швидко закінчилося життя Віктора Матюка. Мусій Василь залишився без підтримки, і школа в 1930 році перестала існувати.

Нове приміщення школи почав будувати священик Сиротинський Орест, приблизно на території сучасної школи, інше приміщення  винаймали неподалік. Директором новозбудованої школи став  Микола Орестович – син Сиротинського Ореста. Він викладав математику , а його дружина Джібіцька Марія Михайлівна(за походженням полячка) була учителькою молодших класів. В цій школі діти навчалися сім років. У цей час збільшилась кількість вчителів, а саме: українську мову викладала Синевірська Марія разом з Остапенко Анною Антонівною. Незабаром директором школи став Халюта Михайло, а Сиротинський М.О. перейшов у село Хлівчани директором новозбудованої школи. Халюта Михайло був вчителем історії, пропагував антирелігійну політику, за те  його не злюбили мешканці села. Незабаром директором школи став Телішевський, який пробув на посаді директора школи два роки. Завучем в школі був Кобзар Мар‘ян, який із своєю дружиною викладали українську мову.Пізніше він  став директором, користувався повагою серед жителів села. І пам‘ять про нього лишилася ще дотепер.

У 1953 році в село Карів директором  школи був призначений Дзік Григорій Петрович, за фахом вчитель географії, а за покликанням господарник. Його дружина Ярослава Теофілівна – вчителька початкових класів, пропрацювала в школі понад сорок років. Маючи добрі господарські дані,   Григорій Петрович захопився ідеєю побудувати нову школу в селі. За декілька років наполегливої праці здійснилася його велика мрія. В 1976 році в центрі села постала велика двоповерхова школа – святиня науки, до якої щоранку збігається весела і радісна дітвора. Перед нею постає новий, сповнений різноманіттям життя, день. День, який ніколи не вернеться назад, але у спогадах буде жити вічно. Директором новозбудованої школи став Самуляк Євген Степанович.

                              Самуляк Є.С (1976-1999рр.)                                       Дзік Г.П (1953-1976рр.)                                                  

   Школа відкрила свої обійми перед учнями нашого села. Світлі класи і просторі коридори приваблювали цікавих, допитливих дітей. Велика площа школи, яка займає 2634 м , вміщує в себе 9 класних кімнат, 2 спеціалізованих кабінети хімії і фізики, оснащених потрібним приладдям, великий спортивний зал, майстерня, їдальня, бібліотека, світлиця, комп’ютерний клас і кімната-музей о.Віктора Матюка.

У 1999 році очолив школу Нарзикулов Вадим Тошевич, біолог за спеціальністю.

Наша школа випустила у широкий світ численну кількість випусників, які пішли в дорогу дорослого життя з міцними знаннями і добрим вихованням. Підтвердження цього є зустрічі випускників, які приїжджають із словами вдячності своїм вчителям.